5 форматів стрітфуду, які працюють у маленьких містах

У маленьких населених пунктах вулична їжа України користується не меншою популярністю, ніж у великих. Однак спостерігається попит на іншу продукцію. Ось, що треба враховувати при відкритті там бізнесу з продажу стрітфуду. 

Особливості ринку стрітфуду в маленьких містах

Потреби та можливості малих міст від великих мегаполісів відрізняються:

1. споживчими звичками: якщо невелике містечко знаходиться досить близько до великого, люди можуть поїхати туди за покупками. Як з метою економії, та і за ширшим вибором товарів. Тому варто продавати продукцію, якої мало або немає у великих містах;
2. меншою кількістю людей. У маленькому місті цільові ринки та ніші набагато менші, ніж були б у великому місті, що означає менший обсяг бізнесу. Навіть ухопивши відмінне місце для торгівлі в центрі, продажі будуть нижчими, ніж у порівнянні бізнесі у великому місті;
3. нижчий рівень доходів людей у регіонах, ніж у містах-мільйонниках, що сприяє низькій купівельній спроможності населення.

Фактори, які впливають на успішність різних форматів бізнесу з продажу вуличної їжі: 

1. персоналізоване обслуговування. Якщо великі мережі наслідують власні стандарти, то невеликий бізнес враховує місцеві традиції, швидше реагує на зміни в уподобаннях місцевих жителів та туристичні потоки;
2. обмежена конкуренція – у невеликих населених пунктах менше підприємців, тому це гарний шанс зайняти порожню нішу;
3. мінімальні витрати на рекламу. Адже сарафанне радіо швидко розносить інформацію про нове підприємство та його продукцію;
4. мінімальні вкладення, оскільки вартість нерухомості, орендні та податкові ставки помітно нижча, ніж у великих населених пунктах.

5 найуспішніших форматів торгових точок для малих міст:

1. мобільні точки з продажу морозива відзначаються низькими початковими витратами порівняно зі стаціонарним магазином, низькими фіксованими витратами, можливістю легко змінити розташування, якщо поточне не працює, високою маржинальністю продукції. Адже морозиво люблять і діти, і дорослі. Але це сезонний бізнес, який дає прибуток переважно в теплу погоду. Щоб працювати протягом року, потрібно придбати професійні фризери для м’якого морозива; 
2. міні-кафе на колесах можуть розміщуватися де завгодно – починаючи з вечірок і корпоративних заходів та закінчуючи музичними фестивалями або місцевими ярмарками. Це охопити більше клієнтів і сформувати широку цільову групу. Витрати на відкриття та утримання кав’ярні на колесах мінімальні порівняно з традиційними кафе. Це дозволяє випробувати нові ринки та місця без необхідності укладання довгострокової оренди або великих інвестицій у перепланування приміщення. Але асортимент продукції у таких торгових точок зазвичай обмежений – кілька видів кави, чаю, хот-доги та сендвічі;
3. сезонні кіоски навесні влітку можуть продавати лимонади, фруктовий лід, випічку з овочів, фруктів та ягід. Взимку – ароматний глінтвейн, піцу та поживні гарячі страви. Такі точки можна розміщувати як на ринку, так і біля транспортних розв’язок. Однак потрібен дозвіл органів самоврядування;
4. точки з домашньою випічкою завжди будуть затребувані, попри наявність кондитерських відділів у супермаркетах, кафе та пекарень. Адже це продукція ручної роботи, яка готується із якісних інгредієнтів. Люди, які люблять смачну випічку, готові заплатити за неї навіть вищу ціну. Такі точки чудово працюватимуть як у центрі міста, так і на ринках та біля автостанцій;
5. спеціалізовані намети на ярмарках – це пересувні закусочні, які можуть щодня змінювати місце торгівлі, тому що в різних містах і селах ярмаркують у різні дні тижня.  Їх продукція (переважно прості гарячі страви) користуватиметься попитом як серед продавців непродовольчих товарів, так і відвідувачів ярмарку, які довго ходили та зголодніли.  

Стратегії адаптації до місцевих умов 

• Концепція точки з продажу вуличної їжі легко підлаштовується під місцеві смаки та традиції. В окремих регіонах України популярні м’ясні крученики, вареники з м’ясом або картоплею, які подаються зі сметаною. В інших селах смакують галушки або картопляні зрази.   
• У залежності від сезону вуличні страви можна готувати пироги з грибами, овочами, фруктами та ягодами, а також вареники з вишнями, картоплю з овочами, млинці з чорницею.
• Щоб побудувати міцні відносини з місцевою громадою та постійними клієнтами, можна виконувати замовлення та доставляти їжу на різні масові заходи.

Інвестиції та обладнання для кожного формату стрітфуду

• Орієнтовні стартові витрати для точок вуличної їжі різних форматів становлять:
• апарат для морозива коштує від 8,5 тис. грн. 
• кавомашина – від 10 тис. грн;
• гранітор для лимонаду – від 38 тис. грн;
• універсальна пароконвекційна піч – від 31 тис. грн.

Для запуску бізнесу з продажу вуличної їжі потрібен холодильник і морозильна камера для зберігання продуктів і напівфабрикатів, електрочайник, мікрохвильова піч. Згодом можна розширити асортимент товарів за рахунок продажу попкорну та солодкої вати.